Книга Taschen Ingo F. Walther: Gauguin

Напрямок екзотики

Тихоокеанське бачення Поля Гогена випромінюється кольором і сонячним світлом

Поль Гоген (1848-1903) не потребував у фінансах. Він також недовго прослужив у французькому флоті або продавцем брезенту в Копенгагені, який не говорив на датському. У вільний час він почав малювати в 1873 році, а в 1876 році взяв участь в Паризькому салоні. Три роки по тому він виставлявся разом з Піссарро, Дега і Моне.

Буркотлива, запійна людина, Гоген часто називав себе дикуном. Його тісна, але чуйна дружба з таким же темпераментним Вінсентом Ван Гогом досягла апогею в 1888 році, коли Ван Гог нібито зіштовхнув Гогена з лезом бритви, а потім відрізав собі вухо. Незабаром після цього, після завершення роботи над шедевром середини кар'єри «Бачення після проповіді» (1888 р.), Гоген відправився на Таїті з наміром уникнути «все, що є штучним і традиційним ...».

На Таїті нестримна радість Гогена від природи острова, місцевих жителів і образів різко зросла, що призвело до появи великої кількості картин і гравюр. У таких роботах, як «Жінка з квіткою» (Vahine no te Tiare, 1891) і «Священна весна: солодкі сни» (Nave Nave Moe, 1894), він розробив чіткий, примітивістський стиль, який позитивно сочився сонячним світлом і кольором. У традиціях екзотичної чуттєвості його густі маслянисті мазки фарби особливо виділялися на вигинах таїтянських жінок.

Ця книга пропонує суттєве введення воістину яскравого життя художника, від салонів імпресіоністів в Парижі 1870-х років до його останніх днів на Тихому океані, продуктивного і пристрасного до кінця.